«Уважаемая Элеонора, главный редактор «Киева еврейского», буду очень признательна Вам, если Вы сочтете возможным опубликовать мои стихи в вашем замечательном издании.
В настоящее время я пенсионерка. По профессии я экономист. Стихи это моё хобби. У меня вышло два сборника:«ОСТРОВА ДУХА» и «ОСКОЛКИ», соответственно в 2002 и в 2006 годах. Мои стихи печатались в альманахе «Пирамида поколений», издаваемого под эгидой Днепропетровского городского комитета ветеранов ВОВ и в альманахе«Хагана», который издаётся нашим Днепропетровским еврейским благотворительным фондом «Хесед-Менахем». В 2006 году, по ходатайству Днепропетровского городского совета евреев-ветеранов, мне было присвоено звание «Почетный деятель Еврейского Совета Украины».
Х Х Х
Нет не чужая мне земля,
Которая меня взрастила.
Здесь деды строили дома
Здесь предков древние могилы.
Здесь мой прапредок, иудей,
Ещё с языческой годины
Служил у киевских князей,
Тогда ещё не Украины.
Да и сам Киев, стольный град,
Где те князья тогда сидели,
Вполне возможно, говорят,
Воздвигли тоже иудеи.
Есть мненье, что Хорив и Кий
Потомки блудного колена,
Что на брега Днепра пришли
От римского спасаясь плена.
Но я не стану утверждать.
Пусть этот спор решат другие.
Но и чужой себя считать
Я не позволю в Украине.
Освідчення в любові
Моя улюблена Украйно!
Люблю твої гаї, лани
І гомін птах в степах безкрайніх,
Що душу бередить мені.
Люблю Дніпра високі кручі
I дивовижних трав розмай,
I аромат садів пахучих,
Що красять цей чудовий край.
І я пишаюсь щиросердно,
Що добре знаю і люблю
Поезій Кобзаря-Шевченко
Співучу мову, як свою.
I хоч жили, неначе в приймах,
Тут мої діди і батьки,
Та стали рідними для мене
Твої і села, і річки.
З дитинських років ти, Украйно,
Мені давала хліб і сіль,
Давала силу життєдайну,
Щоб подолати сум і біль.
Та як повернеться на старе,
І в цій улюбленій землі
Комусь я знову зайвой стану,
Моїй не буде в тім вини.
Бо є на світі голос крові,
І він сильніший за усе.
То поклик вищої любові,
Що кожен у собі несе.
Тож, як прийдеться від’їжджати
Туди, де прадіди жили,
То ти терпіння та наснаги
Все ж побажай тоді мені.
Щоб там, в Землі Обітованій,
Моя знедолена душа
Опісля довгого вигнання
Нарешті спокій віднайшла.
